Про походження назви «кремзлики» цікаво розповів на своїй сторінці у фейсбуці доцент УжНУ Павло Худіш. Дві тисячі років тому серед жителів Римської імперії популярною була страва vermiculos (маленькі черв’яки). Це тонкі смужки із тіста, засмажені в олії та вкриті медом.

Vermiculos трансформувалися в такі знайомі жителям значної частини Закарпаття кремзлики – смажені картопляні оладки, знані також як деруни. А ось як відбувалася ця трансформація.

У часи пізнього середньовіччя саме vermiculos стали предками італійських vermicelli, довгих та тонких макаронів. У той же час, італійські єврейські купці та іммігранти привозять vermiculos на території Рейнланду, адже саме там, на заході нинішньої Німеччини, був один із найзначніших центрів проживання європейських євреїв-ашкенезі.

Численні згадки про смажені та политі медом смужки із тіста vermesel, які їли під час святкової вечері в п’ятницю на шаббат, знаходимо у творах середньовічних франко-німецьких рабинів.

А до XV століття ця назва перетворюється на frimsel та grimsel і означає вже також – оладки та млинці із тіста. Перша американська єврейська кулінарна книга, видана Естер Леві у 1871 році, містить рецепт Grimslech – млинців, які смажили на свято Песах із тіста для ритуального хліба – маци.

Коли страва досягла східної Європи, вона перетворилася на chremsel (хремзел), а зменшувальний суфікс -lach із мови їдиш було додано, щоб вказати на множину (chremslach, хремзлах). Невдовзі після поширення у Старому світі картоплі, chremslach почали смажити вже не тільки з тіста.

Очевидно, що саме у ХІХ столітті разом із масовою імміграцію євреїв на Закарпаття, хремзлах (чи кремзлики) потрапляють і у наш край. Якраз тоді картопля і стає доступною та популярною в наших карпатських широтах. Отже, наступного разу, коли будете готувати чи замовляти кремзлики, згадайте про римсько-італійсько-єврейську історію назви цієї смачної страви.