Пн. Гру 5th, 2022

Закарпатський туризмознавець Федір Шандор, розповів на своїй сторінці у Фейсбук про цікавий вид туризму — демонологічний. Виявляється на Закарпатті теж є місця, де можна влаштувати полювання на привидів. Легенди про них та інших міфічних істот нашого краю читайте нижче:

1. Коридорами Ужгородського замку гуляє Біле Дівча. Привид дівчини раптово виникає опівночі і зникає, як тільки починає світати. Це явище пояснюють по-різному. Вважається, що в XVII столітті під час правління Другетів у замку жив граф. У його дочки була нещаслива доля. Вона випадково познайомилася з сусідським воєводою, який вже давно мріяв захопити замок. Молоді люди закохалися, і дівчина повідала своїй половинці таємниці і розповіла про секретні ходи і пастки замку, про які знали лише Другети. Коли батько дізнався про зраду, він вбив воєводу, а рідну дочку живцем замурував в одній із стін фортеці. Легенда свідчить, що привид дівчини досі ходить по замку і шукає свого коханого.

2. Погань-дівчам, як розповідають народні перекази, прозвали турецьку княжну, яка правила у Неицькому замку. Вона наказала додавати в оборонні мури яйця та молоко задля міцності. Стіни укріпилися, а от серед людей почався голод. Пізніше угорський король Матяш підняв повстання і вигнав Погань-дівча з замку. Та сіла покидала цінності до глибокого колодязя, сіла на коня і почала втікати. Проте король догнав її у лісі і відрубав їй голову. Інша розповідь говорить про Невичанську діву, юну володарку замку. Втікаючи від примусового шлюбу, вона прямо тут кинулася в прірву. Відтоді її привид вночі ходить по території Невицького замку, кидає в людей камінням та іншими предметами.

3. В Мукачеві місцеві розповідають про привида Рицаря-Мануїла. За угорського короля Ладислава на початку І тисячоліття Мануїл правив Мукачевом і запам’ятався особливою жорстокістю – нещадно експлуатував та знущався з русинів, з місцевих дівчат створив собі гарем, накопичив гори багатств, грабуючи торговців, що їхали з Ізмаїла в Польщу. Про жорстокість Мануїла “слава” дійшла до короля Ладислава. Той спочатку відправив послів в Мукачево на розвідку. По їх прибуттю Мануїл частину делегації вбив, але ще одна частина втекла і доповіла королю. Мануїл знав що за ним прийдуть королівські війська і русини швидко звели йому замок на г. Жорнина, а все золото він сховав у лісі. Королівські війська довго билися, навіть взяли полонених, але не могли взяти замок. Війська відступили далеко, але в лісі залишився їх невеличкий загін. В честь перемоги Мануїл влаштував бенкет. Під час нього до замку повертається полонений воїн і розповідає п’яному правителю, що коли втікав з полону бачив як одна з його дружин втекла з замку. Розгніваний Мануїл з невеликою охороною сів на коня і рушив шукати дружну. В лісі на нього накинувся царський загін і зв’язав, а охорону вбив. Виявляється король в обмін на помилування дав полоненому завдання виманити Мануїла з замку. Тоді Ладислав наказав відвезти Мануїла до Ужгорода і судити його там публічно, проте в Ужгороді Рицар Мануїл повісився на тюремній ришітці. Відтоді ходить його привид по горі Жорнина і шукає в лісі свої скарби.

4. На території Іршавського району, в селі Бронька знаходиться легендарний середньовічний Бронецький  замок –XIII ст.з привидом жорстокого рицаря Бринди на Татоші-триногому коні. У деяких легендах сказано, що Бринда був дуже жорстоким та підступним, робив набіги на чужі володіння, грабував і знущався над простим людом. Татош, його кінь, він стрибати по вершинах гір, та навіть з одного гірського хребта на інший, що робило Бринду непереможним. Терпіти Бринду більше ніхто не міг і русини попросили про допомогу в князя Корятовича. Князь велів зібрати з навколишніх сіл усіляку худобу і птицю: биків, кіз, овець, свиней, качок, гусей та курей. Після чого озброєні селяни та дружинники запалили смолоскипи й погнали худобу просто на замок. Здійнявся нелюдський рев, усюди горіли вогні. Від жаху охорона замку розбіглася, а Бринда злякався, сів на Татоша, та й почав утікати… Але з остраху попрямував не в той бік, кінь скочив на слизьку засніжену вершину й посковзнувся, а лиходій полетів у прірву, та й розбився. Після смерті свого володаря Бронецький замок упав під натиском народного гніву, і з тих пір лежить у руїнах, по яких і ходить привид Бринди.

5. Є легенда і про Солотвинського Демона. Якось у селище приїхав чоловік, який не мав нічого – ні вдома, ні сім’ї. Він спав у шахтах, мріючи заробити багато грошей та купити будинок. Якось, коли він перебував у шахті, з товщі соляної скелі до нього вийшов демон, але переляканий робітник не розгубився і попросив допомогти добути якнайбільше солі. Вранці, коли робітник розплющив очі, він побачив перед собою величезну гору нарубаної солі. За неї він отримав 5 крейцерів та 320 срібних. Спустився він знову в шахту, щоб поділити гроші з демоном, і коли треба було поділити навпіл 5 крейцерів, робітник простягнув останній демонові, сказавши, що всю роботу зробив той. Тоді демон сказав робітникові, що тим, що він сам вирішив віддати йому останній крейцер, він врятував собі життя, і повернув усі гроші робітникові – той купив будинок і завів сім’ю, а скелю, з якої до робітника вийшов демон, залишилася у надрах соляних шахт.

6. Старожили запевняють, що в озері Дийда біля Берегова живе величезний чорний змій з довгою шиєю і товстим тулубом. Відштовхуючись від цього опису можна зробити припущення, що дийдівське чудовище є родичем всесвітньо відомого монстра з шотландського озера Лох-Несс. Зі слів місцевих мешканців раніше під час нічних купань на озері часто безслідно зникали люди, і ці жертви приписували таємничому змію. Однак, в останні роки не було зафіксовано жодного подібного випадку.

7. З Озером Синевир пов’язано дуже багато легенд. Містичності цій водоймі додають розповіді місцевих мешканців, які вважають, що вона зовсім не має дна. Мовляв, тому пірнувши в Синевир, можна винирнути на іншому боці землі. Наприклад, в США. Та що там місцеві! Навіть американці минулого року заявили, що за допомогою супутника виявили на дні Синевиру базу інопланетян. Нібито, незвичний сфероподібний об’єкт зафіксували біля підводних скель, куди ведуть сліди інопланетного транспорту – траншеї. Навіть фото та відео опублікували. Усе це, врешті звичайно, виявилося фейком, але містичності своєї від цього озеро не втратило.

Старожили також розповідають, що на дні Синевира якесь чудовище живе. Нібито воно вночі видає страшні звуки, реве. Звичайно, ніхто його ніколи не бачив, але вночі звуки дивні й справді чути. Хоча, кажуть, два роки тому туристам вдалося його сфотографувати – схоже на величезну черепаху, але на фото нічого не видно. Ще туристи говорять, що поруч з озером змінюються відчуття і почуття.

Третя історія пов’язана з тим, що самісінькому дні Синевира живе русалка. Давним-давно вона покохала гарного гуцула. Але водяний був проти їхньої любові, й «горою струмки він гірські загатив, щоб доню у вирі сховати». Перш, ніж назавжди розлучитися з коханим, Русалка загадала останнє бажання. Водяник хотів-не хотів, та все ж виконав останнє прохання доньки — зачарував озеро.Чари ці збереглися й досі: коли якась дівчина нап’ється синевирської води або вмиється нею, «русалки кохання і краса в ту ж мить приданим для дівчини стануть».

Про Синевир майже 10 років тому зняли цілий фільм жахів. За його сюжетом біля озера бродить песиголовець, який полює на заблукавших у лісі людей, а в пастку заманює відтворивши людський голос.